Так влаштоване наше життя, що наші вчителі йдуть. Юрій Костюченко
так влаштоване наше життя, що наші вчителі йдуть, залишаючи нас наодинці з нерозв’язаними проблемами, і це виглядає завжди передчасним, завжди сприймається болісно, ніби втрата батька… сьогодні вночі нас покинув академік Вадим Іванович Лялько, який був не лише засновником наукової школи енергомасообміну в геосистемах, не лише моїм багаторічним керівником і науковим керівником, але і засновником нашого Наукового Центру, але і вчителем для багатьох з моїх колег з відділення наук про Землю НАН України, причому, як в науковому, так і в життєвому сенсі – він завжди приходив на допомогу порадою, підказкою, справою, підтримкою в усіх важливих наших колективних і навіть особистих питаннях. Завдяки йому ми сформувалися як вчені не лише технічно, але і етично. За це я, як і ми всі, завжди буду йому вдячний. Для мене було великою честю і задоволенням протягом тридцяти років працювати разом, вчитися, зростати під його позитивним прикладом. Я висловлюю глибокі і щирі співчуття рідним і друзям Вадима Івановича, всім членам нашого колективу. На жаль, через стан здоров’я, я не зможу бути присутнім на церемонії прощання. Сумую разом з усіма своїми колегами. Дякую за все…
