15 травня 2023
Оці вічні філософські питання: Чи я це заслужила чи я сама собі винна? Цінності важливіші за тимчасовий комфорт? Як можна віднайти сенс? Чи варто вірити? Чи може гедонізм бути ціллю? Де справедливість? Чи знають корисні і погані бактерії, що вони хороші і руйнівні. Що таке добре і погане? Скільки живе кохання і чи буває щось вічне? Чи правда в світі все повторює все інше: коли людське око і чорна діра в космосі потенційно один й той самий об'єкт, коли будова ядра атому подібна до будови ядра людської живої клитини? Чи є все у світі всім одночасно… Розум і здатність мати критичне мислення - це те й саме ? Чи можна виключити здатність відчувати ? Як навчитись жити для себе ?
Погляд людини має здатність змінюватися. Це якщо не тормозити та жити чесно. Не завжди виходить, бо життя тяжке і несправедливе. В умовах відсутності точок стабільності, просто жити життя вже здається несносним. Хоча з часом біль не стає меншою, але наростає здатність жити з ним…
Все що я роблю і маю, все що зі мною відбувалось і відбувається зараз - все це назавжди буде частиною мого Всесвіту.
Мене не дивує здатність деяких наших людей жити в якійсь іншій реальності, в стороні від війни. Ми за це наче і боремось. За демократію і право жити, відчувати, думати, казати, робити те що хочеться. За право йти шляхом розвитку, за можливість обирати, за волю….
Але особисто мені війна не дарує вміння «жити кожним днем». Навпаки вона забирає здатність відчувати себе настільки безпечно і твердо, щоб будувати плани…
Залишаються лише філософські і не дуже питання….