Київська військово-фельдшерська школа

Київська військово-фельдшерська школа

Автор тексту: Maryna Chemerys

була одним з шести подібних навчальних закладів в Російській імперії. Заснована у 1833 р. при військовому шпиталі, вважалася найкращою в імперії, бо мала ґрунтовну навчальну базу і в ній викладали приват-доценти Університету Св. Володимира та офіцери з досвідом педагогічної роботи. Мала заміський табір в Китаєві.

З 1870 р. військово-фельдшерська школа містилася у Північній напівбашті Госпітального укріплення. Школа готувала медичних та аптечних фельдшерів для служби у військовому відомстві. Щороку школу закінчували понад півсотні випускників. До школи приймали синів нижчих військових чинів, дітей з бідних селянських та робітничих родин 12-17 років, які вміли читати і писати. Дляі них безкоштовне навчання ставало своєрідним соціальним ліфтом. Навчальний курс був розрахований на 4 роки. При школі діяла церква. Учні мали харчове та речове забезпечення, отримували платню. Керівником школи був Головний лікар шпиталю. Випускники поступали на роботу в шпиталі, лазарети військовими молодшими фельдшерами. Після певного періоду роботи могли скласти іспит на звання лікарського помічника. Цей чин був вершиною служби військового фельдшера.

На початку 20 ст. в школі навчалося 350 учнів. Деякі випускники стали відомими громадсько-політичними діячами. Київську військово-фельдшерську школу закінчив Остап Вишня (Павло Губенко), деякий час працював в Києві фельдшером; Іван Огієнко (митрополит Іларіон), історик, богослов, письменник, церковний і державний діяч; Михайло Донець, видатний співак, під час Першої світової був мобілізований, служив фельдшером в київському шпиталі; Михайло Теліга,, інженер, український громадський діяч, чоловік Олени Теліги; пролетарський поет Дем'ян Бєдний (Юхим Придворов), Микола Щорс. Пам'ятаю, на будівлі прохідної була меморіальна дошка - про навчання Щорса у фельдшерський школі. Потім похідну розібрали.

Тепер у будівлі школи поліклініка Головного клінічного госпіталю та адміністрація музею.

Автор тексту: Maryna Chemerys